Даррон Фокс: Нуль як сила

Конкретний собор

Я народився у Новому Орлеані — чорний та ірландська кров під вулицями, що ніколи не гасли. Моя перша тренер? Потрещений обруч за будинками. Жодної стипендії, жодного спотлайту — лише пот, що лунається з асфальту о 3 годині ранку. Баскетбол мені не обрали; я його обрав.

Нуль, який мав бути не моїм

У Кентуккі Монті носив #5. Я носив #0 — не через надмірність, а тому що нуль означає починати з нічого. І мене було чим втрачати. Коли ми програли з UNC у ’17? Тренер Калепарі не дозволив таймаут. Вона дала йому їхати — м’яч цапнув обруч занадто сильно, і ми впали. Але #0 не впав з нами.

Холоднокровний гравець

У Сакраменто? Вони кликли мене «Охотник». Не тому що я був швидкий — а тому що коли годинник досягнув нуля, моя стрiла не хвилювалася. У ’23 розбиваючи 27 очок у грi 6 проти Золотого Штейту наче це був вирнишнький вечор у Бруклайнi: жодного страху, жодної милосердностi.

Видновлення Сан-Антонio

Зараз? Пальцi побито, форму змiнилася — але не мий ритм. Спарс не турбляться вашим драфтом — вони турбляться вашим останнiм позесесом о 8:47 вечора коли толпа забуває вас на ТВ.

Чому цифри брешать

26.6 ППГ? 2 перехоплення за гру? Вони кликли це «ефективнiсть». Я кличу це лють, одягнута як данi.