Художник у нападницькій формі

Я не завжди був прихильником Гуго Екітіка — не через якість, а через інший погляд. Але коли дивишся на нього: зростом 190 см, телом інженера, духом поета — розумієш: це не просто гравець. Це художник.

Він грає за Франкфурт — моя друга захоплююча команда поза республікою. І хоча я не прагну славити кожного з них, Екітіка неможливо пропустити.

Статистика, що шепоче

22 голи. 12 асистів. 48 матчей. Ринкова вартiсть €75 млн — клуб просить €100 млн. Звучить надто добре? Тодi подивися на нього.

Його результат у дуелях — лише 40%, але це нормально: його завдання — створювати хаос у штрафнiй, а не брати кулаками.

Що справдi виробляє розмову? Не кiлькiсть, а як вiн грає.

Креативний двигун нападу

Екітік — не типовий центральний нападник. Вiн не бореться за м’яч у штрафнiй і не тисне суперникiв.

А ось що вмiє:

• Повертатися в середину поля наче має лазерну лінiiйку.
• Розрива́ти тужки простору як Пабло П’касо розриває композицii.
• Виводити захищникiв з позицii точно так само, як хореограф задумує парадигму.

Зрости без важкої маси? Швидкий без хрупкої складностi? М’яч легший за повзунок? Наважуються перейняти м’яч пo-другому? Ось такий Екītīk: легкий для свого зросту.

Два обличчя: смiливостi i спробa ​​

te drakonovaniy vichysleniy ​​ to zastupnyk nizhchayushchim ​​ dobrym vypadenkom kozhytih zashtukivatymy ​​ ne perevodytymy na yinshyi sposib zashtukuvaty malykh zashtukiv u rynku za malykh pohlyadiv… dlya tikh otsinok nezalezhno vid toho, do sprostuyutyn bila sprostuyuta - yoho hra - ne bezumstvo, ta yoho kreatyvna smilnist’ - ne zavzhdy dozrelo do systemy.