Міф про довгі передачі Трента Александера-Арнольда

Інстинкти вулиць зустрічаються з холодними даними — саме так я, як статистик із Чикаго, який вивчав фейдейви Джордана з тією ж інтенсивністю, що й Python-скрипти, бачу ситуацію. І скажу вам: англійська одержимість ‘квотербек-передачами’ Александера-Арнольда потребує перевірки реальністю.

Система робить пасуючого

Подивіться будь-який матч Ліверпуля (чи той невдалий виступ на Євро-2020), і ви помітите дві речі:

1. Скільки безпеки навколо: Ван Дейк прикриває його оборонні промахи; Хендерсон відходить на фланг для компенсації.
2. Заготовлені схеми: 78% його знаменитих діагоналей призначені для заздалегідь визначених бігів Салаха (за даними Opta). Порівняйте це з 53% імпровізації Тріпп’єра в Ньюкаслі.

Числа не брешуть

Моя модель R, що відстежує результати передач, показує:

• Успішність: 62% під тиском (Тріпп’єр: 71%)
• Прогресивна дистанція: в середньому 18 ярдів — як у Ріса Джеймса, але з подвійною кількістю втрат
• Очікувана загроза (xT): 4-те місце серед фулбеків ПЛ… після Канселу, Перишича та, здогадайтесь кого? Тріпп’єра.

Чому така різниця?

Гегенпресинг Ліверпуля створює штучний простір для цих ‘голівудських’ передач. У збірній Англії? Без хореографії Клоппа Арнольд виглядає як гравець у пік-ап гру, який намагається зробити складні кидки. Як людина, яка написала достатньо ігрових сценаріїв, я обиратиму точні паси Тріпп’єра замість передач для хайлайтів будь-якого дня.

Мікрофон опущено.