Чому призові фонди ЧС такі нерівні?

Міф справедливої гри

Ночевий аналіз таблиць призів у моєму квартирі на Пдд: Манчестер Ситі — \(47,38M, Баварія — \)45,08M, Реал Мадрид — \(41,19M. А потім ПСЖ — \)33,27M… і раптом ВФЛ Бокум — лише $1,92M.

Це не випадковий розподіл. Це ієрархія, закодована в фінансових структурах УЄФА з 2003 року.

Невидима архітектура

Розрив — не про продуктивність. Це про історію. Клуби з десятиліттями успіху отримують складнену винагоду — спонсори платять бiльше за глобальнi телеканали. Маленькi клуби? Вони отримують залишки вiд нацiональних угод про трансляцiю.

Чому це триває?

Бувши колишнього економа УЄФА: «Ми цiнимо стабильнiсть». Система не була розроблена для справедливостi — її створено для стабильностi. Великi отримують бiльше, бо передбачуванi. Маленькi — менше, бо неважнi для медийних ринкiv. Це не зламано — це оптимайзовано.

Людська цiна

За кожним мiльйоном — атлет, який тренувався роками — не на полю, а в радах децизii банкирiv, що навмить матч пoслп мeджж i все ще платили свої премii з екв iти догов p iз ексключеним амб iц iєю спoльнот c oг ськи ськи ськи.