У фіналах 2002 року Кобе Браянт грав не лише очки — він писав поему з поту, праці та стомлінням. Його ефективність — це не випадок, а архітектура витримки.

Як живий фанат Лейкерс і аналітик спорту, я завжди шанував Кобе Брайанта. Але коли Тоні Паркер розповів про його французьку розмову в плейофах — це була не просто воля, а геніальна психологічна війна. Давайте розберемося.

Як аналітик даних, що вивчає кожен плейоф з 1996 року, розкриваю контекст поразок Леонарда та Кобі. Не кількість свепів, а обставини, лідерство та тиск визначають легенду. Давайте разом розберемося.