Це не про зарплату чи статистику. Це про тиху витримку, сльози за чотирма годинами після гри, коли всі замовчали. Це про духовну силу, яка не вимірюється в доларах.

Я спостерігав, як Фрэгг носив #32 — не для слави, а як тиху молитву. Це було дзеркало його коріння, а не жерсі. У кожній тиші після фіналу — тиша говорила те, що статистика не могла виміряти.